1. | Макс Ферстаппен | 331 | |
2. | Ландо Норріс | 279 | |
3. | Шарль Леклер | 245 | |
4. | Оскар Піастрі | 237 | |
5. | Карлос Сайнс-мол | 190 | |
6. | Льюїс Хемілтон | 174 | |
7. | Джордж Расселл | 155 | |
8. | Серхіо Перес | 144 | |
9. | Фернандо Алонсо | 62 | |
10. | Ніко Хюлькенберг | 24 | |
Всі пілоти |
1. | McLaren | 516 | |
2. | Red Bull | 475 | |
3. | Ferrari | 441 | |
4. | Mercedes | 329 | |
5. | Aston Martin | 86 | |
6. | Visa Cash App RB | 34 | |
7. | Haas | 30 | |
8. | Williams | 16 | |
9. | Alpine | 13 | |
10. | Stake F1 | 0 | |
Всі команди | |||
Склади команд | Гран-Прі |
Ferrari | ||
Повна назва: | SCUDERIA FERRARI | |
Країна: | Італія | |
Двигун: | Ferrari | |
Шасі: | SF21 | |
Сайт команди: | http://formula1.ferrari.com/en/ | |
Дебют: | 1950 p. | |
Пілоти: | Карлос Сайнс-мол Шарль Леклер Олівер Берман | |
Поточна позиція: | 441 оч. (Місце 3) | |
2000-і
Останній рік XX століття ознаменувався трохи оновити складом команди Феррарі - до остаточно оговтався від травми Міхаелю Шумахеру, замість пішов у Ягуар Едді Ірвайна, приєднався Рубенс Баррікелло. Початок Сезону 2000 залишилося за Шумахером, який виграв 3 перші гонки сезону, але після перемоги на Гран-прі Канади в результатах Міхаеля відбувся спад. У середині сезону на перші ролі вийшли діючий чемпіон світу Міка Хаккінен з Макларен і його напарник Девід Култхард. Перемігши в Гран-прі Угорщини Хаккінен вийшов у лідери Чемпіонату, а вигравши наступний Гран-прі Бельгії на трасі Спа-Франкошам, в блискучому стилі випередивши лідируючого Шумахера, збільшив відрив у особистому заліку до 6 очок. Міхаель взяв реванш, перемігши на Гран-прі Італії в Монці, тим самим скоротивши розрив в особистому заліку до 2 очок і зрівнявшись за кількістю перемог з Айртоном Сінний. Наступна гонка Гран-прі США, що проходила вперше на автодромі Індіанаполіс Мотор Спідвей виявила технічну перевагу Феррарі. Шумахер виграв гонку, а Хаккінен зійшов з технічних причин. Перед передостаннім етапом, що проходили на японській Судзукі, Шумахер лідирував у чемпіонаті з відривом у 8 очок. Перемігши в Японії Міхаель Шумахер виграв Чемпіонат світу на Феррарі вперше за 21 рік. Остання гонка сезону 2000 року, що проходила на трасі Сепанг в Малайзії була виграна пілотами Феррарі, і дозволила команді завоювати Кубок Конструкторів другий рік поспіль і вперше з 1983 року. Сезон 2001 року став першим для цілого ряду пілотів, в майбутньому стали «обличчям» Формули-1. У королеві автоспорту дебютували Кімі Райкконен, Хуан-Пабло Монтойя і Фернандо Алонсо. Першим про себе заявив колумбієць Монтойя, нав'язав боротьбу самому Міхаелю Шумахеру вже на 3 етапі сезону Гран-прі Бразилії, і лише кругової Йос Ферстаппен, який вибив Монтойю з траси, не дав очевидцям гоночної баталії побачити локальну перемогу феноменального колумбійця над діючим чемпіоном. В цілому сезон пройшов під знаком тотальної переваги Шумахера і лише іноді лідеру нав'язували боротьбу молодший брат Ральф Шумахер, який виступав за Уїльямс, і пілот Макларен Девід Култхард. Спокійний хід сезону порушило лише Гран-прі Австрії, в ході якого на останньому колі пілот Феррарі Рубенс Баррікелло за наказом з боксів пропустив вперед, на друге місце Шумахера, що викликало обурення автоспортивної громадськості, і Гран-прі Італії, де нарешті здобув, всіма очікувану , першу перемогу Монтойя. Шумахер оформив свій 4 титул, перемігши на Гран-прі Угорщини, аж за 5 Гран-прі до кінця сезону, а на наступному за Угорщиною Гран-прі Бельгії здобув 52 перемогу, і обігнавши Алена Проста, став абсолютним рекордсменом Формули-1 за цим показником. Наступний 2002 пройшов під повним і беззастережним перевагою команди Феррарі. Пілоти Міхаель Шумахер і Рубенс Баррікелло виграли 15 гонок з 17, а Шумахер фінішував у всіх гонках сезону на подіумі. Велика частина Гран-прі пройшла одноманітно і лише виділилися Гран-прі Малайзії, де на двох верхніх щаблях п'єдесталу стояли пілоти Вільямс Ральф Шумахер і Хуан-Пабло Монтойя, Гран-прі Австрії, де за сценарієм 2001 Баррікелло пропустив вперед Шумахера на останньому колі, і Гран-прі США, на фініші якого переможця Баррікелло і другого призера Шумахера-старшого розділило всього 0,011 сек. що є одним з найбільш щільних фінішів в історії Формули-1. Міхаель Шумахер став чемпіоном, вигравши Гран-прі Франції, за 6 етапів до закінчення сезону, і ставши 5-кратним чемпіоном зрівнявся за цим показником з Хуаном-Мануелем Фанхіо. На відміну від попередніх років «царювання», у 2003 році намітився спад в результатах команди і саме проблемних аварій Рубенса Барікелло, викликаний падінням мотивації, і різким технологічним зростанням в стані суперників Скудерії. Так само одним з головних подій сезону стало введення нової системи нарахування очок, по якій очки отримували перші 8 фінішували (10-8-6-5-4-3-2-1), а не 6 як було раніше. В результаті на початку сезону на перші ролі вийшли пілоти Макларен Девід Култхард і Кімі Райкконен, які здобули перемоги у двох дебютних перегонах. Третя гонка сезону Гран-прі Бразилії, що проходила під проливним дощем закінчилася достроково внаслідок серйозної аварії Фернандо Алонсо, що врізався в відірваність колесо іншого боліда. Гонка була зупинена, а переможцем спочатку оголошений Кімі Райкконен, але після детального розгляду, результати перегонів були переглянуті і перемогу присудили Джанкарло Фізікелла з команди-аутсайдера Джордан. Наступні 3 Гран-прі сезону в Імолі, Барселоні та Австрії виграв Шумахер. У Монако перемогу здобув Монтойя на Уїльямс, що став поряд з Райкконеном одним з головних суперників Шумахера в боротьбі за титул чемпіона. У Канаді перемогу знову здобув Міхаель, але після настав спад в результатах і лідер Феррарі лише раз на наступних 5 перегонах піднявся на подіум. Середина сезону ознаменувався виходом на перші ролі Ральфа Шумахера, який здобув дві поспіль перемоги на Нюрбургринзі і Маньї-Курі, і другого пілота Феррарі Рубенса Баррікелло, в блискучому стилі виграв Гран-прі Великобританії. На Гран-прі Угорщини першу перемогу в своїй кар'єрі здобув Алонсо, ставши наймолодшим переможцем Гран-прі в історії, а Шумахер (72), Монтойя (71) і Райкконен (70) практично зрівнялися за очками. Наступне Гран-прі Італії виграв Шумахер, лідирував майже від старту і до фінішу, лише на коло поступившись лідерством, і тим самим зміцнивши лідерство в чемпіонаті. Гран-прі США, що проходило на Індіанаполіс Спідвей в дощ. Міхаель перемогою в США, як і в 2000 році практично гарантував собі титул. Фінальне Гран-прі сезону, що проходило традиційно в Японії, виграв Рубенс Баррікелло, а Шумахер фінішував на восьмому місці, гарантувати йому рекордний в історії шостий чемпіонський титул. Кубок Конструкторів в 5 разів поспіль виграла Скудерія Феррарі. У 2004 році Феррарі в черговий раз тріумфально перемогла. Шумахер виграв 13 гонок з 18 і достроково став чемпіоном світу в 7-й раз у своїй кар'єрі і 5-й поспіль у Феррарі. Баррікелло, набравши 114 очок, завоював віце-чемпіонство, і таким чином Феррарі і її пілоти залишили суперників далеко позаду. Але в 2005 році в успіху команди несподівано стався перелом. Перемогу в чемпіонаті здобули Рено і її пілот Фернандо Алонсо, а Шумахер і Феррарі опинилися на третьому місцях, не зумівши навіть нав'язати їм боротьбу. По завершенні сезону команду покинув Баррікелло, і місце другого пілота зайняв Феліпе Масса. Але в 2006 році Скудерія повернула собі колишню могутність і аж до останньої гонки йшла боротьба за чемпіонський титул Шумахера і торішнього чемпіона, пілота Рено Алонсо. Незважаючи на всі зусилля Феррарі і її пілотів, перемога в чемпіонаті знову дісталася Алонсо і Рено, а Феррарі поступилася Рено всього 5 очок. Міхаель Шумахер, який завоював срібло чемпіонату, покинув Формулу-1, поступившись своє місце в Феррарі колишньому пілотові Макларена Кімі Райкконену. У 2007 році Райкконен в щільній боротьбі з пілотами Макларена Фернандо Алонсо і Льюїсом Хемілтоном за підсумками сезону став чемпіоном світу, випередивши обох на 1 очко. Через дискваліфікацію команди Макларен у зв'язку зі справою про її шпигунстві відносно Феррарі (див. Шпигунський скандал у Формулі-1) Кубок конструкторів дістався останньої. У наступному сезоні команда знову перемогла в Кубку конструкторів, а Масса і Райкконен зайняли друге і третє місця відповідно. До того часу колишній персонал команди практично повністю змінився, і 2009 рік з цієї причини, а також через неякісну конструкції машин Феррарі, видався для команди вкрай невдалим. До того ж на кваліфікації гран-прі Угорщини Феліпе Масса в результаті аварії отримав травму голови і не зміг брати участь в гонках аж до кінця сезону, і гонка в Угорщині пройшла за участю від Феррарі тільки Кімі. Було вирішено, що Міхаель Шумахер буде ганяти замість Феліпе з гран-прі Європи, проте згодом через продовжить проблем з шиєю після падіння з мотоцикла під час лютневого тесту його повернення у Формулу-1 не відбулося, і наступні дві гонки провів у Феррарі тест -пілот Лука Бадоер, а решта 5 гонок - Джанкарло Фізікелла. Райкконен заявив про свій відхід з Феррарі і Формули-1 по завершенні сезону. 2010-і У 2010 році Фернандо Алонсо перейшов з Рено в Ferrari на місце Кімі Райкконена. Заради того, щоб звільнити місце для Фернандо, контракт Ferrari з Райкконеном був розірваний достроково. Важливу роль в організації переходу зіграв банк Santander, особистий спонсор Фернандо, який з 2010 року став титульним спонсором Ferrari. У тому ж сезоні Алонсо показував відмінні результати на гонках, завоювавши 5 перемог, але став другим, поступившись за підсумками сезону чотири очки (за чинною з 2010 року нової системи нарахування очок, згідно з якою окуляри отримують перші десять пілотів - 25-18-15- 12-10-8-6-4-2-1) гонщику Ред Булл Себастьяну Феттелю. У 2011 році іспанець був не такий сильний і посів лише четверте місце в чемпіонаті. За сезони 2010 - 2011 років Феррарі незмінно займала третю сходинку в Кубку конструкторів. Сезон 2012 знову пройшов у боротьбі Алонсо і Феттеля за чемпіонство, але в результаті останньої гонки чемпіоном знову став Себастьян, відірвавшись від Алонсо всього на три очки. Зате Феррарі в цей раз піднялася на друге місце в Кубку конструкторів, поступившись Ред Булл. У 2013 році Фернандо повторив успіх віце-чемпіона, в той час як Феттель достроково став чемпіоном в 4-й раз, залишивши іспанця за очками далеко позаду - 397 проти 242 у Алонсо. Феррарі посіла третє місце в Кубку конструкторів. В кінці сезону стало відомо, що Феліпе Масса покине Феррарі, пішовши в Вільямс, а в 2014 році в команду повернеться Кімі Райкконен. Однак сезон 2014 виявився для Скудерії провальним. Оновлений склад гонщиків не виграв жодної гонки. Керівництво команди достроково припинило контракт з Алонсо, який закінчувався лише в 2016 році, і підписало контракт з 4-кратним чемпіоном світу Себастьяном Феттелем. 10 вересня 2014 Лука де Монтеземоло оголосив про свою відставку з поста президента Феррарі. Але для команди Скудерія Феррарі - це був лише початок. Марко Маттіаччі, який змінив Стефано Доменікалі сам покинув команду в листопаді 2014 року. Йому на зміну прийшов Мауріціо Аррівабен. Мауріціо в свою чергу звільнив незліченна кількість сторожив "скачуть Поні" в їх числі був і Пет Фрай. Однак цей жест можна було назвати ненавистю до всього "старому", на початку 2015 на тестах в Барселоні Мауріціо оголосив про те, що в команду повернувся Рорі Бірн. Той самий Рорі Бірн, який разом з Жаном Тодтом, Россом Брауном і Міхаелем Шумахером творили одну з найяскравіших сторінок в історії Скудерії Феррарі у Формулі 1. Так почався 2015 для команди з Маранелло. Однак для боротьби з домінуючими на трасі машинами Мерседеса ресурсу Феррарі не вистачило. Проте Феттель зумів здобути три перемоги, в Гран-прі США обійшов Ніко Росберга на 4 очки, ставши другим в загальному заліку, проте зійшов на наступній же гонці в Мексиці, завдяки чому Росберг повернув собі другу позицію, і за підсумками передостанній гонки сезону в Бразилії Себастьян вже не міг його обійти, в зв'язку з чим трійка лідерів чемпіонату (Хемілтон-Росберг-Феттель) остаточно сформувалася. У 2016 році гонщики не здобули жодної перемоги, а Скудерія посіла третє місце в чемпіонаті, поступившись Мерседесу і Ред Булл. В кінці липня 2016 технічний директор Джеймс Еллісон покинув команду, а його місце зайняв Маттіа Бінотто. На початку серпня почалися кадрові перестановки в команді. Після провального сезону 2016 від Ferrari мало хто чекав прийнятного виступу в 2017, тим більше команду чекала зміна регламенту, що стосується аеродинаміки. Але колектив з Маранелло зміг підлаштуватися під нові правила, а SF70-H дозволила Феттелю більшу частину сезону на рівних боротися з Хемілтоном. Однак сінгапурська катастрофа серйозно підкосила команду укупі з черговою програної гонкою озброєнь. Феррарі знову програла обидва титули, але максимально наблизилася до суперників з Бреклі. |