"На мій погляд, Шумахер діяв на межі, але не переходив межу, - цитує Култхарда BBC. - Це був класичний Шумахер, він точно знав, що робив, і робив це настільки довго, наскільки міг. Я маю на увазі, що нечасто ви чуєте, як керівники команди по радіо просять залишити іншому пілоту місце.

Інші можуть ставитися до виступу Шумахера інакше. Дженсон, що знає краще за мене про те, що було обумовлено на брифінгах пілотів, вважає, що Міхаель більше ніж один раз змінив напрямок, захищаючи свою позицію. Можливо, він правий.

Я не впевнений у тому, чи дізнаємося ми коли-небудь це напевно. У мене завжди проблеми зі статтею 20.2. Це не точна наука. У ній йдеться про те, що "дозволено одну зміну напряму для захисту позиції", але не вказується наскільки великою може бути ця зміна напряму. І якщо ви після цього зміщується назад, до своєї первісної траєкторії, то скільки буде "дуже багато"?

Проблема полягає у тому, що у кожній гонці у нас нова бригада стюардів, так що інтерпретація правил може відрізнятися. Я можу зрозуміти розчарування Хемільтона в Італії, хоча він і прикусив свій язик.

Єдиний спосіб бути послідовним у даній ситуації - це виміряти точний рівень відхилення Міхаеля від траєкторії у недільній гонці і порівняти його з рівнем відхилення Хемільтона від траєкторії у Малайзії ".
  Девід Култхард