Автодром складається з трьох трас: головна (Гран-Прі) довжиною 5,793 км, молодша (Junior) траса довжиною 2,405 км і занедбаний високошвидкісний овал довжиною 4,25 км. Найбільш цікаві повороти головної траси - це Curva di Lesmo, Curva Parabolica, і Variante Ascari (названий на згадку про загиблого саме тут в 1955 році під час тестів для Ferrari Альберто Аскарі). Перший великий поворот Curva Grande у нинішній конфігурації складнощів для пілотів не представляє.



Траса найбільш відома проведенням Гран-Прі Італії Формули-1 і примітна тим, що пілоти проходять її на повному газу на більшій частині кола через її довгі прямі ділянки. Вважається, що ця досить пряма траса з маленькими перепадами висоти відчуває більшою мірою потужність двигунів, ніж майстерність пілотів.

У 1921 році поблизу Брешії був проведений перший Гран-Прі Італії. Його успіх змусив задуматися про побудову стаціонарної траси для проведення подібних гонок; за справу взявся Автомобільний клуб Мілана, приурочивши споруду до свого 25-річчя. Його глава Артуро Мерцанті обрав для споруди траси парк в передмісті Мілану Монці, а проектування було доручено інженерам Альфредо Росселлі і П'єро Пурічеллі. Відповідно до початкового плану, траса мала довжину 14 км і представляла з себе два паралельно розташованих неправильних овалу різних розмірів з одним нахиленим віражем. 26 лютого 1922 кращі італійські гонщики того часу, Вінченцо Лянча і Феліче Наццаро, урочисто вийняли лопатами перші шматки дерну, і будівництво розпочалося. Але тривало воно всього два дні: Міністерство культури Італії зажадало припинити роботи з причини «художньої, архітектурної та ландшафтної цінності парку». Зрештою чиновники погодилися на будівництво траси, але зажадали повністю змінити проект, щоб мінімізувати вирубку дерев і використовувати вже існуючі доріжки парку. Легенда свідчить, що цю нетривіальну задачу Росселлі вирішив, випадково поклавши поряд креслення одного з робочих варіантів і схему Індіанаполіса.

Траса була побудована в рекордно короткий термін з травня по липень 1922 року при участі 3500 робітників. Автоклуб Мілану створив організацію Società Incremento Automobilismo e Sport (SISA) для експлуатації автодрому. Площа становила 3.4 км ², довжина - 10 км щебеневого покриття. Автодром складався з двох частин: кільця (4,5 км) та прямих (5,5 км). 28 липня 1922 Феліче Наццаро і П'єтро Бордін вперше виїхали на полотно, а перша гонка (у класі вуатюретт) була проведено 3 вересня 1922 року. На той момент це був третій стаціонарний автодром у світі, після Бруклендса і Індіанаполіса. 10 вересня 1922 на ньому пройшов другий в історії Гран-Прі Італії, який відвідало понад 150 тисяч глядачів.



У 1955 році почалися роботи по повній перебудові траси, результатом яких стала траса довжиною 5,75 км і високошвидкісний овал довжиною 4,25 км з профільованими поворотами (італ. sopraelevata). Ці дві траси могли бути скомбіновані для створення однієї довгої 10-кілометрової траси, де машини на головній прямій їдуть паралельно. Також була вдосконалена і інфраструктура автодрому.

Гран-Прі поверталося на цей високошвидкісний овал в 1955, 1956, 1960 і 1961 роках. Під час останньої гонки відбувся серйозний нещасний випадок, коли Вольфганг фон Трипс і 11 глядачів загинули біля повороту «параболик». Незважаючи на той факт, що не профільовані повороти послужили причиною цієї катастрофи, гонки Формули-1 більше на овалі ніколи не проводилися.



Після аварії швидко були додані нові рейки безпеки й огородження, бокси були відсунуті далі від безпосередньо дорожнього полотна. У 1965 році до поворотів були додані смуги безпеки після смертельного випадку в гонці спортпрототіпов «1000 кілометрів Монци». До повернення гонок Гран-Прі в 1966 році конфігурація траси не змінювалася, а в 1966 році до поворотів були додані кілька шикан. Остання гонка «1000 кілометрів Монци» проводилася на трасі в 1969 році. Незважаючи на те, що овал АФУС в Берліні був знищений в 1967 році, кільце Pista di Alta Velocità все ще існує, хоча і в дуже поганому стані. Проводиться збір підписів під петицією для запобігання його занепаду чи навіть руйнування.

Після загибелі Айртона Сенни на Гран-Прі Сан-Марино у 1994 році, протягом 1994-95 років три головних повороти були «стиснуті» c тим, щоб розмістити широкі гравійні пастки, що призвело до укорочення траси до 5,77 км. У 1997 році трибуни були перебудовані, що дозволило їм розширити свою місткість до 51 000 глядачів.

У 2000 році шикану в кінці головної прямої було змінено: замість двох шикан «поворот вліво - вправо поворот» з'явилася одиночна «поворот вправо - поворот вліво» для того, щоб зменшити часті події після старту на гальмуванні. Також була модифікована і друга шикана. У Гран-Прі Формули-1 того ж року, в якому вперше використовувалися ці шикани, після великого зіткнення в другій шикані відлетілий уламок убив маршала.


Довжина траси в поточній конфігурації складає 5,793 км.

Розташування - Монца, Італія
Основні події - Формула-1, 1000 кілометрів Монци, GP2, Супербайк, WTCC
Довжина кола - 5,793 км
Повороти - 11
Рекорд кола в поточній конфігурації - 1:21.046 Рубенс Баррікелло Ferrari (2004)
Перший Гран-Прі - Гран-Прі Італії 1950
Останній Гран-Прі - Гран-Прі Італії 2010
Проведено Гран-Прі - 58
Найбільше перемог у Гран-Прі на трасі - пілот Міхаель Шумахер (5), команда Ferrari (17)

Трансляція (Час КИЇВСЬКИЙ)

П'ятниця 07 вересня

13:00: Перша вільна практика
15:00: Друга вільна практика

Субота 08 вересня
12:00: Третя вільна практика
15:00: Кваліфікація

Неділя 09 вересня
15:00: Гонка
17:00: ФІА після гоночна прес-конференція

https://f1analytic.com/static/online.html
  Гран-Прі Італії